середу, 8 лютого 2012 р.

Спрощені правила проведення змагань

Майданчик. Являє собою прямокутник 18*9 м. Перешкоди слід усунути від меж майданчика не менш ніж на 2,5 м на літніх майданчиках і на 1,5 м у закритому приміщенні. Його розмір може бути зменшений до 15 м у довжину і 7,5 м у ширину.

Майданчик окреслюють лініями. Короткі лінії майданчика називаються лицьовими, довгі — бічними. Лицьові та бічні лінії створюють кути.

Перпендикулярно до лицьової лінії на відстані 3 м від правого кута за майданчиком проводять лінію завдовжки 15 см. Таку ж лінію проводять поза полем від правого кута як продовження бокової лінії. Цими двома лініями позначають місце подачі.

Середини бокових ліній з'єднують прямою, яка називається середньою лінією. Вона ділить майданчик на дві половини. На кожній половині майданчика на відстані 3 м від середньої лінії паралельно їй проводять лінії нападу.

Частину майданчика, обмежену лініями нападу, середньою та боковими, називають площею нападу.

Сітка. Поперек майданчика над середньою лінією натягують сітку завширшки 1 м і довжиною 9,5 м. Сітку закріплюють за допомогою троса товщиною до 5 мм або вірьовки на двох стояках, розташованих на відстані 0,5— 1,5 м від бокових ліній. Верхній край сітки для чоловіків встановлюється на висоті 2 м 43 см, для жінок — 2м 24 см.

Для старшої групи дорослих висота сітки для чоловіків 2 м 40 см, для жінок — 2 м 20 см. Для змішаних команд тієї ж групи, що складаються з чоловіків і жінок (у будь-якому співвідношенні), верхній край сітки встановлюється на висоті 2 м 43 см або 2 м 40 см.

Для дітей та юнаків сітку встановлюють на висоті:
до 14 років до 16 років до 18 років
Хлопчики та юнаки 2,20 м 2,35 м 2,43 м
Дівчатка та дівчата 2,10 м 2,20 м 2,24 м

Вічка сітки мають бути квадратними, розміром 10Х ХЮ см.

М'яч. Він повинен бути круглим, мати в обхваті 65+1 см і важити перед початком гри 270±10 г. Для дітей 13— 14 років маса м'яча 200—250 г.

Учасників змагань Вік гравців. Учасників змагань поділяють на такі вікові групи: 13—14 років, 15—16 років, 17—18 років, 19— 35 років, 36 років і старші.

З дозволу лікаря юнаків і дівчат молодшої вікової групи допускають до участі в іграх за команди найближчого старшого віку.

До змагань допускають чоловічі, жіночі та змішані команди (в будь-якому співвідношенні).

Склад команди і зміна гравців. У грі беруть участь дві команди по 5—6 чоловік у кожній. У партії команда може замінити будь-якого основного гравця запасним. Основними гравцями вважають п'ять-шість гравців, які починають гру на початку партії. У кожній команді разом із запасними гравцями повинно бути не більше 12 чоловік.

До початку гри в протокол змагань записують прізвища всіх гравців команди.

Гравці, не записані в протоколі, можуть бути включені додатково до початку чергової партії.
Заміна гравців і використання перерви здійснюється в момент, коли м'яч перебуває поза грою на вимогу капітана або тренера команди. Заміна гравця відбувається з дозволу судді.

Гравець, який входить у гру або виходить з неї, повинен дістати дозвіл судді.
Гравець, усунений суддею до кінця матчу, не може знову повернутися в гру.
Якщо в одній з команд залишилося менше 5 гравців і використані всі запасні гравці для заміни, гру припиняють і цій команді зараховують поразку даної партії.

В разі нещасного випадку з гравцем суддя зобов'язаний за заявкою капітана команди (якщо у команди використані всі можливості для заміни) припинити гру на 3 хв, після закінчення яких команді зараховують поразку, якщо вона залишається в складі менше 5 чоловік.

Костюм гравців. Форма гравців — довільна спортивна і складається з майки, трусів і тапочок. Гравцям дозволено грати в тренувальних костюмах.

Розстановка гравців.
Перед кожною подачею м'яча гравці обох команд розташовуються на своїй стороні майданчика в дві лінії по 3 чоловіки. Якщо команда складається з 5 чоловік — на задній лінії перебувають 2 гравці.


Гравців, що стоять біля сітки, називають гравцями передньої лінії (зони). Вони займають зони 4 (лівий гравець), 3 (центральний) і 2 (правий). Три інші — гравці задньої лінії. Вони повинні знаходитися дальше від сітки, ніж відповідні їм гравці передньої лінії і займають зони 5 (лівий), 6 (центральний) і 1 (правий).

Змінювати взаємну розстановку гравців до кінця партії не дозволено. Команди можуть змінити розстановку і склад основних гравців лише перед початком нової партії.

Суддівство. На кожну гру призначають одного суддю. При фіксації помилок він повинен пояснити лише ті, які можуть викликати сумнів у гравців або глядачів.

Правила гри.
Рахунок і результат гри. Гра складається з трьох партій. Якщо команда набрала 15 очок з перевагою не менше, ніж 2 очка, вважають, що вона виграла партію.

Виграш двох партій з трьох приносить команді перемогу.

Якщо гру з якихось причин було перервано, але не відкладено, вона продовжується з того рахунку і з тим самим розташуванням гравців на майданчику, які були до перерви.

Якщо гру з якихось причин відкладено, досягнутий результат анульовується і рахунок після відновлення гри починають знову.

Тривалість гри і вибір сторін. Зустрічі команд складаються з трьох партій. Змагання закінчується після виграшу однієї з команд двох партій.

Перед початком змагання суддя проводить жеребкування на право вибору сторони або подачі. Якщо команда, яка витягла жереб, обере подачу, друга команда дістає право вибору сторони.
Після закінчення першої партії команди міняються сторонами і подачу починає друга команда. Перед третьою партією роблять 5-хвилинну перерву і суддя знову розігрує право вибору сторони або подачі.

У третій партії, коли одна з команд набрала 8 очок, роблять зміну сторін без перерви. Подачу в цьому випадку виконує той самий гравець, який подавав до зміни сторін.

Початок гри і подача. Подачу виконують після оголошення рахунку суддею, який проводить гру. В разі подачі м'яча до оголошення рахунку, його переграють. Гравець, що подає, стає за майданчиком на місце подачі, підкидає м'яч і ударом однієї руки направляє його на бік суперника.

Якщо після підкидання м'яча гравець промахнувся, по-дачу повторюють. Подачу вважають правильною, якщо м'яч пролетить над сіткою, не торкнувшись її.

Під час подачі гравець може розбігтися, підстрибнути й після її здійснення приземлитися в межах майданчика.

Перехід подачі. Гравець, який виконує подачу, продовжує її до тих пір, поки він або його команда не допустить помилки. Після цього право подачі переходить до іншої команди.

Зміна місць. При виграші права на подачу, подавати починає той гравець, який знаходиться на передній лінії в зоні 2. Всі гравці при цьому переміщуються на одне місце в напрямку за годинниковою стрілкою. Така зміна місць відбувається завжди, коли команда виграє подачу.

Удари по м'ячу. М'яч можна відбивати руками будь-яким способом. Торкання м'яча до тіла вище пояса прирівнюють до удару. Кожна команда повинна відбити м'яч не більше ніж за три удари, не даючи йому впасти на землю. Один і той же гравець не має права торкатися м'яча двічі підряд (крім випадку блокування).

Гра двох. Одночасне торкання м'яча двома гравцями однієї команди вважають за два удари. Жоден з них не має права виконувати третій удар.

Торкання м'яча двома або трьома гравцями однієї команди при одночасному груповому блокуванні вважають за один удар.

Гра від сітки. Якщо м'яч під час гри доторкнувся до сітки, він залишається в грі. Торкання гравцем сітки під час гри вважають помилкою.

При обриві сітки м'яч має бути переграний незалежно від того, коли це трапилось (виключаючи подачу).

Перенесення рук над сіткою і блокування. Перенесення рук над сіткою і торкання при цьому м'яча на стороні суперника при блокуванні не є помилкою. Однак виконувати удар по м'ячу, що знаходиться на стороні суперника, заборонено.

Будь-який гравець, що торкнувся м'яча при блокуванні, має право зробити ще один удар.

Перехід середньої лінії. Не вважають помилкою, якщо гравець стане на середню лінію, не переходячи її; також не вважають помилкою ненавмисний перехил тіла над середньою лінією, якщо гравець при цьому не зачепить суперника.

Дії гравців задньої зони. Гравцям задньої лінії (зони) дозволено відсилати м'яч на сторону суперника з площі нападу або з уявного продовження її в сторони лише в тому випадку, якщо м'яч перебуває нижче верхнього краю сітки. Гравці задньої лінії, що перебувають за лінією нападу або за її уявним продовженням, можуть відбивати м'яч на сторону суперника будь-яким способом, причому після удару їм дозволено приземлитися на площі нападу.

Гравцям задньої лінії не дозволяється блокувати м'яч, але участь гравця задньої лінії в блокуванні, яке не відбулося, не є помилкою.

Вихід м'яча з гри. М'яч, що перелетів за лицьову або бічну лінію майданчика, вибув з гри, якщо він торкнувся землі, волейбольного стояка або до іншого предмету. При виході м'яча з гри вважають, що команда, яка останньою володіла м'ячем, програла очко або подачу.

Гравцям дозволено вибігати за межі свого майданчика для прийому м'яча. Використання гравцем сторонніх предметів для опори при ударі вважають помилкою.

Торкання гравцем сторонніх предметів (у тому числі й волейбольних стояків) після удару дозволено.

Вважають помилкою, якщо м'яч після удару торкнеться гілок дерев, стелі, предметів, що звисають зі стелі, тощо.

Програш м'яча і подачі. М'яч вважають програним командою, що приймає, а команда, що подає, втрачає по-дачу, коли:
а) м'яч торкнувся землі;
б) команда вдарила м'яч більше 3 разів;
в) м'яч був затриманий або кинутий;
г) м'яч доторкнувся до тіла гравця нижче пояса;
д) гравець торкнувся м'яча 2 рази підряд (за винятком блокування);
е) гравець торкнувся сітки або антени;
є) гравець торкнувся м'яча, що перебуває на стороні суперника;
нападу, відбив на сторону суперника м'яч, що знаходився вище верхнього краю сітки;
з) м'яч приземлився за майданчиком або вибитий під сітку; м'яч торкнувся якогось предмета поза майданчиком, гравець торкнувся м'яча, використавши для опори якийсь предмет (лаву, стіну тощо);
і) гравець при нападаючому ударі або блокуванні скористався підтримкою партнерів.

Якщо два гравці протилежних команд допустять помилку одночасно (торкання сітки тощо), то помилку не зараховують і м'яч переграють.

Команда, що подає, втрачає подачу в таких випадках:
а) якщо подачу виконано не в чергу;
б) якщо при подачі м'яч перелетів через сітку за допомогою інших гравців;
в) якщо подачу виконано не з місця подачі;
г) якщо в момент подачі гравець наступив на лінію майданчика або переступив через неї;
д) якщо при подачі м'яч торкнувся сторонніх предметів.

Обладнання місць занять

Розмір волейбольного майданчика — 18*9 м. Але, вибираючи для нього місце, слід враховувати, щоб будови, дерева та інші предмети були віддалені не менше, як на 3,5 м від краю майданчика (рис. 54).

Покриттям може бути природний грунт. Верхній його шар скопують лопатою на глибину 10 см і змішують з піском або глиною, після чого розпушують граблями і утрамбовують катком. Потім майданчик посипають тонким шаром піску і знову трамбують легким катком. Пісок, що не пристав, змітають мітлою.

Розмітку майданчика проводять відповідно до правил і наносять крейдою або фарбою. Лінії розмітки завширшки. 5 см входять до розмірів майданчика. Забороняється позначати лінії майданчика рівчаками, дерев'яними кілочками або рейками. Такий спосіб розмітки може спричинити нещасний випадок, травму.

Кращим грунтом для основи майданчика є глинисто-піщаний.

Для будівництва волейбольного майданчика використовують биту цеглу, щебінь, вугільний шлак, пісок, глину, землю. В грунті викопують яму розміром 10*20 м і глибиною 30 см. В основі ями влаштовують дренажні канави. В канави кладуть крупний щебінь (биту цеглу) або їх накривають решітками. В основі майданчика укладають биту цеглу або щебінь діаметром не менше 5 см, потім шар щебеню або шлаку діаметром 2—5 см. Кожний шар трамбується катками. Верхній покрив завтовшки 5—8 см — твердий, але здатний пропускати воду і не створювати пилу в суху погоду. Глина для поверхневого шару повинна товкти і просіяти. Якщо склад покривного шару не зв'язався, треба додати до нього глини або будівельних висівок, а якщо він дуже жорсткий — тоді піску.

Варіанти складу спеціальної суміші різноманітні й добираються залежно від наявності матеріалів, їх якості, кліматичних умов тощо. Наприклад: 35 % глини, 65 % цегляного порошку або ЗО % глини, 60 % землі, 10 % будівельної висівки та ін. Така суміш насипається на дренаж, поливається рясно водою, а потім вже трамбується протягом 2—3 днів з періодичним поливанням. Поверхня майданчика посилається сіяним піском або цегляним порошком і знову-поливається та трамбується.

Збудований таким чином майданчик має ряд переваг. Завдяки дренажу та спаду від середини майданчика до ліній подачі поверхня скоро просихає після дощу, вона рівна та пружна.

Разом з тим майданчик вимагає повсякденного догляду. В спеку його слід поливати декілька разів на день, невеликі пошкодження підсипати та трамбувати, а білі лінії періодично відновлювати.

Навколо майданчика бажано посадити дерева. Майданчик розташовується з заходу на схід. Коли будується не один, а декілька волейбольних майданчиків, тоді їх краще розташовувати паралельно і на одному рівні.

Для судді встановлюють суддівську вишку. її висота повинна бути такою, щоб рівень очей судді був на 20— 70 см вище верхнього краю сітки.

Планка для вимірювання висоти сітки може бути дерев'яною або металевою. На ній наносяться позначки, які від¬повідають висоті сітки для всіх груп, що займаються в секції.

Бажано, щоб на волейбольному майданчику і в спортивному залі було найпростіше обладнання для швидкого оволодіння прийомами техніки гри і підвищення рівня спеціальної фізичної підготовки спортсменів.

Своїми силами, без великих витрат, можна зробити підвісні м'ячі, похилу раму з м'ячами, м'яч на амортизаторі, щит-мішень, переносні стояки-блок, кільця-мішень, тумбу (лаву) для стрибків. На рис. 55 показано допоміжне обладнання, яке можна застосовувати в навчально-тренувальній роботі.

1. Підвісні м'ячі (рис. 55, а) використовують для оволодіння технікою подач, передач, нападаючого удару, блокування й розвитку стрибучості. Для цього на стелі або кронштейнах підвішують декілька м'ячів так, щоб можна було змінювати висоту. Для вдосконалення техніки нападаючого удару м'яч підвішують так, щоб після удару він відокремився од фіксатора й полетів у заданому напрямку. 2. Похила рама з м'ячами і сіткою (рис. 55, б). Основ-не її призначення — вдосконалення техніки нападаючого удару і блокування.

3. М'яч на амортизаторі (рис. 55, в). Конструкція кріплення м'яча на амортизаторі різноманітна. Найдоцільніше прикріплювати м'яч на амортизаторі над сіткою або між двома стінами. За допомогою цього обладнання можна вивчати та вдосконалювати техніку нападаючих ударів.

4. Щит-мішень (рис. 55, г) використовують, головним чином, для вдосконалення точності передач і подач. З досок або товстої фанери роблять щит розміром 100*100 см, малюють на ньому три концентричних кола (як на мішені для стрільби). Щити-мішені підвішують або встановлюють на підставках на висоті 3—4 м.

5. Переносний стояк-блок (рис. 55, д) застосовують для обведення блоку під час вдосконалення нападаючих ударів.

6. Кільце-мішень (рис. 55, е) — для вдосконалення перших і других передач. При конструкції кілець-мішеней слід враховувати наявність шарнірного кріплення. Це дасть можливість змінювати площину верхньої частини кільця, що допоможе вдосконаленню передачі м'яча з різною траєкторією і під різними кутами.

7. Тумба (лава) використовується для розвитку стрибучості, а при великій кількості повторень — стрибкової витривалості. її можна зробити, збивши зі шпунтованих дощок товщиною 5 см декілька зйомних секцій, за допомогою яких можна регулювати її висоту залежно від фізичної підготовки гравців. Конструкція тумби може бути різною.

Крім цього обладнання у спортивному залі бажано мати декілька сіток, що дасть змогу одночасно вдосконалювати різноманітні прийоми гри.

Розміщення допоміжного обладнання в спеціальному волейбольному залі показано на рис. 56.

За допомогою спеціального обладнання створюються умови для вдосконалення техніко-тактичної майстерності, проведення занять з урахуванням індивідуальних особливостей, досягнення тренувального ефекту в процесі багаторічної підготовки волейболістів.

Лікарський контроль

У процесі занять з волейболу, гравцям доводиться виконувати велику кількість стрибків, різноманітних переміщень, падінь, одночасно контролюючи м'яч, що пролітає на різній швидкості й висоті. Обсяг навантажень досить високий. Якщо підготовленість гравців недостатня, то це може призвести до травм.

Так, під час бігу і стрибків можна травмувати гомілковостопний й колінний суглоби, приймаючи м'яч можна вивихнути пальці, при виконанні нападаючого удару — променевозап'ястний ліктьовий і плечовий суглоби, а при падіннях набити синці.

Основними причинами травматизму є погана організація навчально-тренувальних занять, неправильне планування, надмірна кількість спортсменів у групі, низька дисципліна» невідповідність обраної методики проведення навчально-тренувальних занять гравців, відсутність індивідуального підходу до спортсменів, недбало проведена розминка, порушення правила контролю (допуск до занять гравців без попереднього огляду), планування підвищених навантажень після тривалої перерви або в стані перевтомлення тощо.

З метою профілактики травматизму тренер повинен мати дані про стан здоров'я й фізичну підготовку гравців. Перед початком занять обов'язково слід перевірити стан майданчика (спортивного залу), інвентаря, спортивної форми гравців.

Перед початком занять гравців ознайомлюють з правилами поведінки у залі, під час гри.

У гравців слід виховувати вміння самостійно проводити розминку, навчати їх вмінню правильно падати.

Розминка — це обов'язкова частина тренування, що допомагає настроїти організм до наступної роботи. Особливу увагу приділяють підготовці м'язів верхніх кінцівок, тулуба й нижніх кінцівок.

Правильно організований навчально-тренувальний процес, комплекс заходів, спрямованих на профілактику травматизму, сприяють збереженню й зміцненню здоров'я волейболістів, підвищенню спортивної майстерності.

Медичний огляд є обов'язковим для тих, хто займається в секції з волейболу.

Результати медичного обслідування слід враховувати при комплектуванні груп, проведенні тренувальних занять. 

Особливу увагу звертають на зниження тренувальних навантажень в період найбільшої напруженості виробничої діяльності.

Спортивна травматологія - http://pushchavoditsa.com/blog/sportivnaja_travmatologija/1-0-1

Організація і проведення змагань

Змагання є складовою частиною навчально-тренувального процесу. Вони сприяють росту спортивної майстерності волейболістів, залученню широких мас населення до занять у секції з волейболу. У змаганнях тренер і спортсмени мають змогу проаналізувати свою роботу за певний період.

Після засвоєння гравцями основних прийомів техніки і тактичних дій бажано провести декілька товариських зустрічей з командами інших колективів фізичної культури. Наступним етапом буде участь в офіційних змаганнях (першість району, області).

Організувати і провести змагання в колгоспі або радгоспі можна силами фізкультурного і громадського активу. Його проведення обумовлюється положенням.

У положенні розкриваються такі питання: найменування змагання, термін і місце їх проведення, керівництво проведенням, учасники, порядок і умови проведення, нагороди, прийом і обслуговування учасників у разі їх виїзду, заявка на участь у змаганнях.

За підготовку змагань відповідає бюро секції і колегія суддів або суддівська група з волейболу, а проведення змагань з волейболу здійснює суддівська колегія. її склад: головний суддя, заступник головного судді, лікар, головний секретар і судді. Суддівську колегію змагання призначає і затверджує рада колективу фізкультури.

Змагання з волейболу проводяться за системою вибування, круговою системою, а також може застосовуватись змішаний тип розіграшу змагань (різне поєднання двох систем в одному змаганні).

Кругова система є найдосконалішою, її застосовують у всіх випадках, коли не обмежує термін. За цією системою усі команди зустрічаються одна з одною (по кругу). Це сприяє найкращому виявленню підготовленості гравців, визначенню місця усіх команд за кількістю набраних ними очок (перемога — 1 очко, поразка — 0 очок;, для колективів фізичної культури бажано проводити змагання за круговою системою. Це дає можливість гравцям виконати нормативи (взяти участь в певній кількості ігор), що необхідні для присвоєння спортивного розряду.

Для складання таблиці порядку ігор визначають кількість ігрових днів. У разі непарної кількості команд, що беруть участь у змаганні, кількість днів узгоджується з кількістю цих команд. Наприклад, при п'яти командах — п'ять ігрових днів, при семи командах — сім тощо. Якщо кількість команд парна, ігрових днів буде на один менше кількості команд (при шести командах — п'ять ігрових днів).

Загальний порядок складання календаря змагань за обома системами для будь-якої кількості команд приведений в додатку до правил змагань з волейболу.

Перед початком змагань головний суддя зобов'язаний перевірити стан майданчика, обладнання й розмітки.

Головний суддя проводить засідання суддівської колегії, складає графік, призначає суддів на ігри (час, номер майданчика, команди, прізвища 1-го й 2-го судді, суддів на лініях, секретаря), затверджує результати ігор, вирішує всі питання щодо проведення змагань.

Змагання — це свято і для безпосередніх учасників, і для любителів спорту. Урочистість, святковість змагань залежать від ритуалу параду відкриття й закриття змагань, нагородження переможців. Все це позитивно впливає на настрій спортсменів протягом всіх днів змагань.

У всіх випадках, крім Спартакіади народів СРСР, команди, які представляють місто, де проводиться турнір, виходять останніми.

Для вручення учасникам змагань квітів і сувенірів запрошують групу юних спортсменів.

Після закінчення змагань головний суддя складає звіт й подає його в організацію, що проводила змагання.

Контрольны вправи і нормативи

Особливого значення для організації навчально-тренувального процесу з волейболістами різної підготовки набув контроль за рівнем усіх видів підготовки. Тренерові (інструктору) слід періодично контролювати розвиток рухливих якостей і спеціальних здібностей гравців за допомогою контрольних вправ.

Система контрольних нормативів (вправ) допомагає визначити недоліки у підготовці волейболіста: рівень загально фізичної і спеціальної підготовленості, володіння основами техніки і тактичними діями гри тощо.

Нижче пропонуються контрольні вправи і нормативи з загальної підготовки (табл. 1), де в чисельнику наводяться контрольні результати для жінок, а в знаменнику — для чоловіків.

При складанні і виконанні контрольних нормативів види випробувань і умовч проведення тривалий час мають бути стабільними, а нормативні вимоги підвищують з кожним роком. Дуже важливо проводити перевірку на певних етапах тренування.

Для перевірки стрибучості, однієї з найважливіших якостей волейболіста, можна провести виконання вистрибування з місця по В. М. Абалакову. Виконується три стрибки, зараховується найкращий.

Здібність волейболіста виконувати прийом техніки з високою швидкістю протягом гри — швидкісна витривалість. Для перевірки її можна рекомендувати переміщення на майданчику. 

На бокових лініях волейбольного майданчика кладуть 6 тенісних м'ячів. Гравець стоїть за серединою лицьової лінії, за сигналом він біжить до м'яча 1, повертається у вихідне положення і далі біжить до м'яча 2 і т. д. Він повинен по черзі торкнутися рукою кожного із 6 м'ячів. Після торкання він повертається у вихідне положення. Час, витрачений на виконання вправи, фіксується секундоміром.

У змаганнях волейболістові доводиться багаторазово виконувати ігрові дії у стрибку (нападаючий удар, блокування тощо) з оптимальними м'язовими зусиллями. Для перевірки стрибкової витривалості можна використати таку вправу: гравець стоїть під м'ячем, підвішеним на оптимальній висоті,— виконати максимальну кількість стрибків з місця, торкаючись м'яча обома руками. Оптимальна висота для чоловіків — до росту додається 90—100 см, а для жінок — 70—80 см. Не дозволяється зупинятись між окремими стрибками або виконувати розбіг для стрибка.

Для перевірки сили удару виконують кидки набивного м'яча на дальність. Волейболіст кидає набивний м'яч двома руками після розбігу в безопорному положенні, як при нападаючому ударі. Маса м'яча для жінок і підлітків — 1—3 кг, для чоловіків — 2—4 кг.
Виконуючи вправи зі спеціальної фізичної підготовки волейболісти II спортивного розряду повинні набрати кількість очок (згідно табл. 2): чоловіки — 285; жінки — 265; група спортивного вдосконалення — відповідно 375 і 350. Для юнаків і дівчат сума очків зменшується на 50.

Контрольні вправи і нормативи з технічної підготовки.

Для груп початківців:
1. Із 5 подач будь-яким способом 2 рази в ліву половину майданчика і 2 рази — в праву.
2. З власного підкидання м'яча виконати передачу на баскетбольне кільце з бокової лінії баскетбольного майданчика. Попасти 4 рази із 5 (зараховується торкання кільця зверху без проходження м'яча через кільце).
3. Нападаючий удар будь-яким способом із зони 4 в зону 6 або 5 після передачі з зони 3, або нападаючий удар із зони 2 в зону 6 або 1. Виконати 4 рази із 5.

Для груп III і II спортивних розрядів:
1. Подача м'яча будь-яким способом на точність. По-пасти в кожну зону (1, 6, 5) по одному разу із 2 спроб. Перед виконанням подачі гравець оголошує, в яку зону він подає м'яч.
2. Передача на баскетбольне кільце з бокової лінії баскетбольного майданчика. М'яч передає партнер, який стоїть під кутом 45° у напрямку передачі. Попасти 3 рази із 5 (зараховується торкання кільця зверху без проходження м'яча через кільце).
3. Нападаючий удар з переводом із зони 3 у зону 1 після передачі з зони 2, або нападаючий удар з переведенням із зони 3 у зону 5 після передачі з зони 4. Виконати 4 рази із 5.
Нападаючий удар із зони 4 або 2 після першої передачі з зони 6. Виконати удар 3 рази з 3 передач сильнішою рукою.

Для груп вищих розрядів:
1. Верхня подача на силу і точність (пряма або бокова). Із 10 подач 3 рази попасти у зону 5 і по два — в зони 6 і 1.
2. Передача м'яча для нападаючого удару із зони 6 у зону 4 або 2 після подачі суперника (подача середньої сили спрямовується на гравця в зону 6. Виконати подачу 4 рази з 5.
За допомогою передачі з зони 6 в зону 2 або 4 виконати «відкидку».
3. Боковий нападаючий удар із зони 3 з переводом вправо або вліво, передача з зони 2. Виконати 2 рази з 3.

Нападаючий удар «слабшою» рукою із зони 2 або 4 після передачі із зони 6. Виконати 4 рази з 5.

Експериментальна перевірка контрольних нормативів показала доцільність і реальність їх застосування на практиці з волейболістами різної кваліфікації.

Тому під час підготовки слід передбачити чітку систему контрольних нормативів, розроблених на підставі аналізу тренування і участі в змаганнях. Звичайно, це дасть змогу визначити завдання і правильно добрати комплекс тренувальних засобів, що має важливе значення для підвищення спортивної майстерності.

Орієнтовний зміст занять

Нижче приводимо орієнтовні заняття, в яких показано послідовність вивчення основних прийомів техніки гри (основне положення гравця, переміщення його на майданчику, верхня передача м'яча, пряма подача тощо).

Заняття 1. Завдання: навчити основної стойки і переміщення волейболіста в цьому положенні; навчити виконувати верхні передачі із основної стойки.
Підготовча частина (20 хв). 1. Організаційний момент, пояснення завдання заняття.
2. Ходьба, ходьба на носках, на п'ятках.
3. Чергування бігу з ходьбою.
4. Ходьба з рухами руками (згинання й розгинання пальців; на кожний крок виконувати колові рухи прямими руками вперед і назад тощо).
5. Біг з високим підняттям стегон.
6. Вправи для загального розвитку (рухи руками, ногами, тулубом; згинання, наклони, піднімання ніг тощо).
7. Стрибки вгору поштовхом двох ніг. Діставання рукою підвішеного предмета.
8. Спокійний біг, за сигналом падіння в упор лежачи, згинання й розгинання рук до наступного сигналу.
9. Ходьба випадами з поворотом тулуба в бік виставленої вперед ноги.
10. Біг з прискоренням і зупинками (за сигналом тренера).
11. Естафета зі стрибками на одній нозі. Команди шикуються в колону за лицьовою лінією. За сигналом гравці, які стоять першими, стрибають на лівій нозі до лінії нападу і повертаються, стрибаючи на правій.
Основна частина (65 хв). 1. Основна стойка і переміщення гравця на майданчику. Гравці приймають основну стойку, зберігаючи це положення, переміщуються (по сигналу) приставними кроками вправо і вліво, назад і вперед. Те саме, але переміщення в основній стойці виконують скачками, кроком і бігом у повільному і швидкому темпі.
2. Верхні передачі м'яча в основній стойці. Гравці розміщуються на майданчику обличчям один до одного. Після показу й пояснення техніки передачі м'яча гравці приймають основну стойку і виконують передачі.
При вивченні передач слід стежити за вихідним положенням (основною стойкою) гравця, за правильним положенням кисті рук на м'ячі, своєчасним виконанням передачі (коли м'яч знаходиться перед обличчям).
Якщо спортсмени неправильно виконують передачу, то слід спростити умови (виконати передачу над собою, накинути м'яч партнеру, скоротити відстань між гравцями тощо). Вправу можна й ускладнити, якщо м'яч передавати партнеру не точно (вправо, вліво, вперед або назад від гравця, який приймає передачу). При цьому необхідно стежити за своєчасним переміщенням і прийняттям правильної стойки в момент торкання м'яча. Можна виконувати передачу через ведучого, який по черзі передає м'яч гравцям, а ті повинні точно повернути передачу тренеру чи кращому гравцеві. Вправу можна ускладнювати неточною передачею м'яча гравцям, які переміщуються на майданчику.
Заключна частина (5 хв). Повільна ходьба, вправи на увагу. Аналіз заняття.

Заняття 2. Завдання: розвиток швидкості переміщення гравців, удосконалення верхньої передачі м'яча в опорному положенні, навчити нижньої прямої подачі.
Підготовча частина (17 хв). Організаційний момент, пояснення завдання.
1. Ходьба, прискорена ходьба, біг дрібним кроком, ходьба.
2. Вправи в русі: колові рухи руками вперед і назад, стрибки по черзі на лівій і правій нозі; ходьба випадами з відведенням рук в сторони, легкий біг.
2. Вправи на місці: присідання, нахили вперед і в сторони, перебором рук перехід з упору присівши в упор лежачи і назад, у вихідне положення: гімнастичні вправи для загального розвитку.
3. Переміщення в парах приставними кроками (гравці тримаються за руки). За сигналом фіксується основна стойка та зміна вихідного положення (спиною один до одного).
4. Переміщення гравців приставними кроками вправо і вліво (паралельно до сітки) із різних вихідних положень: сидячи, стоячи спиною до основного напрямку переміщення, після бігу на місці, після стрибків тощо.
Основна частина (68 хв). 1. Вправи з м'ячем: передача над собою, стоячи на місці; передача з переміщенням вперед з зупинками перед прийомом і передачею; передача з переміщенням по орієнтирам на майданчику з передачею над собою.
Перешиковування в колону; верхня передача м'яча на ведучого; те саме з додатковою передачею над собою; передача на ведучого через сітку.
2. Вивчення нижньої прямої подачі (група шикується в дві шеренги обличчям один до одного): імітація підкидання і замаху руки; підкидання м'яча з імітацією удару; подача м'яча на стінку і ловля після відскоку; подача м'яча на партнера; подача м'яча через сітку. Потрібно звернути увагу на удар по м'ячу прямою рукою. Під час виконання вправи (біля стінки) гравцеві або його партнерові слід ловити м'яч. Це розвиває вміння правильно вибрати місце для прийому м'яча та організовує групу.
3. Гра у волейбол за спрощеними правилами. М'яч вводиться в гру подачею з близької відстані.
Заключна частина (5 хв). Повільна ходьба, вправи на розслаблення. Підведення підсумків заняття.

Заняття 3. Завдання: сприяти розвиткові сили м'язів тулуба й рук, вивчення верхньої передачі в основній і низькій стойках після переміщення з поворотом до партнера, вдосконалення нижньої прямої подачі.
Підготовча частина (18 хв). Організаційний момент пояснення завдання. Ходьба, ходьба з високим підніманням стегон, дріботливий біг, ходьба, вправи в русі і на місці.
Основна частина (67 хв). Перешиковування для виконання вправи з набивними м'ячами: 1. Гравці шикуються в колони обличчям до сітки (у зонах 5 і 1), переміщуються вперед з подальшим поворотом до зони 3, щоб зловити і передати набивний м'яч.
Вправу виконують, прискорюючи темп. Після виконання передачі набивного м'яча гравці переходять у другу колону.
2. Те саме, тільки замість набивного верхню передачу виконують волейбольним м'ячем на допоміжного гравця, який знаходиться в зоні 3.
3. Гравці шикуються в колони у зонах 5 і 1 (паралельно до лицьової лінії) передають м'яч в зону 3 на ведучого гравця та повертаються у свою, а пізніше в протилежну колону. Спочатку гравець фіксує ловлю м'яча, потім виконує верхню передачу двома руками.
Під час виконання вправи 3 висоту передачі (від сітки) слід змінювати так, щоб гравці вдосконалювали техніку першої передачі до сітки із різного вихідного положення (основної, низької стойки).
4. Шикування гравців у зонах 6, 3, 4 і 6, 3, 2; вивчення ігрової комбінації з першої і другої передачі спочатку з набивними, а потім з волейбольними м'ячами.
5. Нижня пряма подача м'яча через сітку (по черзі) з-за лицьової лінії з дотриманням вимог правил гри. Гравців ділять на дві підгрупи, кожна на протилежній стороні за лицьовою лінією.
6. Естафета з подачами м'яча. Гравець 1 виконує подачу. Гравець 4 ловить м'яч, підбігає до сітки, кидає м'яч через сітку наступному гравцеві, а сам повертається в свою колону, на зміну йому виходить гравець 2.
7. Двостороння гра з завданням: виконувати нижню пряму подачу, першу передачу спрямовувати в зону 3, другу — на крайніх нападаючих.
Заключна частина (5 хв). Вільна ходьба, вправи на розслаблення, ходьба. Підведення підсумків заняття.

Заняття 4. Завдання: сприяти розвиткові спритності, вдосконалювати вміння гравців переміщуватись на майданчику, вдосконалення прийому м'яча з подачі.
Підготовча частина (18 хв). Організаційний момент, пояснення завдання. Ходьба, прискорена ходьба, ходьба, дріботливий біг за орієнтирами на майданчику. Переміщення різними способами: стрибками, лівим боком, вистрибуваннями, відштовхнувшись двома ногами, спиною вперед, правим боком, приставними кроками.
Переміщення за орієнтирами на майданчику виконується з фіксуванням стойки для прийому м'яча за сигналом тренера (свисток).
Верхня передача м'яча біля стінки з наступним кидком. Гравець 1 виконує одну-дві передачі біля стінки, потім ловить набивний м'яч від ведучого і повертає його назад, а сам перебігає в кінець своєї колони.
Основна частина (67 хв). 1. Верхня передача м'яча з низької стойки й у випаді на ведучих гравців зони 2, 3, 4. Гравці стоять у зоні 1, послідовно приймають і перекидають м'ячі в зони передньої лінії, після чого переходять в кінець колони.
2. Прийом м'яча з подачі в зонах 5, 6 і 1 (передача над собою, передача в зону 3 способом зверху в випаді або в основній стойці).
Головне — вибрати місце для прийому м'яча і виконати передачу над собою, а потім спрямувати його в зону 3. Гравець, який виконує подачу, поступово відходить назад за лінію подачі.
3. Прийом і передача м'яча з подачі в зону 3 для розігрування комбінації в три торкання.
Гравець зони 6 приймає м'яч від того, хто подає, передає його в зону 3, звідки м'яч спрямовується в зону 4, а потім через сітку на місце подачі.
4. Удосконалення нижньої прямої подачі через сітку.
5. Двостороння гра: застосування нижньої прямої подачі, розігрування комбінації в три торкання.
Заключна частина (5 хв). Ходьба, вправи на розслаблення. Підведення підсумків занять.

Заняття 5. Завдання: сприяти розвиткові сили й спритності, навчити нижньої передачі двома руками і верхньої прямої подачі.
Підготовча частина (20 хв). Організаційний момент, пояснення завдання. Повороти вліво, вправо, ходьба і біг на носках і в присідці, зупинки з імітацією верхньої передачі м'яча двома руками. Вправи з набивними м'ячами для розвитку сили та спритності.
1. Ходьба й біг з м'ячами: 4 кроки — руки вперед; 4 кроки — руки вгору; 4 кроки — руки за голову.
.2. Гравці стають у коло обличчям до центру — підкидання і ловля м'яча двома руками з завданням: підкинути м'яч, торкнутися підлоги руками, спіймати м'яч на рівні обличчя; підкинути м'яч, зробити поворот на 360°, спіймати м'яч на рівні обличчя; підкинути м'яч, сісти, встати, спіймати м'яч.
3. Під час бігу підкинути м'яч над собою, спіймати м'яч, що підкинутий попереднім гравцем.
Основна частина (66 хв). 1. Верхня передача в парах після переміщення з передачею м'яча через сітку.
2. Верхня передача м'яча вздовж сітки із зони 4 в зону 2.
Передачу виконують так, щоб можна було завершити нападаючий удар (відстань од сітки 60—70 см, висота 1,5— 2 м).
3. Вивчення верхньої прямої подачі: підкидання м'яча — імітація удару; подача на партнера; подача біля стінки і прийом м'яча, який відскочив від неї; подача через сітку з близької відстані.
4. Нижня передача двома руками: жонглювання на місці і в русі від лицьової лінії до сітки; передача біля стінки (звернути увагу на прийом м'яча прямими руками, удари виконувати на висоті 2—3 м від підлоги); гравці шикуються в дві шеренги, прийом м'яча і передача знизу: один гравець накидує м'яч, а інші приймають його способом двома руками знизу; те саме — через сітку.
5. Двостороння гра. Завдання: виконувати верхню пряму подачу і прийом м'яча знизу.
Заключна частина (4 хв). Повільна ходьба, вправи на розслаблення. Підведення підсумків заняття.

Заняття 6. Завдання: розвивати стрибучість, вдосконалювати верхню пряму подачу, навчити прямого нападаю-чого удару.
Підготовча частина (25 хв). Організаційний момент, пояснення завдання. Ходьба, прискорена ходьба, дріботливий біг, ходьба. 
Під час ходьби і бігу одночасні і поперемінні колові рухи руками в різних площинах.
Присідання, нахили вперед і в сторони, перебором рук перехід з упору присівши в упор лежачи і назад, у вихідне положення.
Із положення лежачи на грудях, випрямити руки і зі¬гнути ноги назад, прогнутися, діставати носками ніг потилицю.
Присідання на носках і на всій ступні в різному темпі.
Естафета зі стрибками, відштовхуючись двома ногами. Стрибки виконують, глибоко присідаючи і випрямляючи ноги.
Основна частина (60 хв). 1. Передача м'яча через сітку по кругу. Звернути увагу на техніку виконання верхньої передачі і своєчасне переміщення.
2. Вивчення техніки прямого нападаючого удару. Пояснити основні фази нападаючого удару.
3. Імітація нападаючого удару (гравці шикуються в дві шеренги біля сітки): узгоджені рухи руками й ногами при виконанні нападаючого удару з одного і двох кроків; те саме — група розміщена в зоні 4 — вивчення розбігу з двох кроків; кидки тенісних м'ячів через сітку після розбігу, поштовхом двох ніг, імітація удару. Гравець, який ви¬конав вправу, переміщується в кінець колони.
4. Гравці шикуються в дві шеренги (обличчям один до одного) і підкинувши м'яч, виконують удар так, щоб він відскочив од підлоги до іншого гравця (без стрибка, в стрибку з одного кроку, в стрибку з двох кроків).
5. Виконання нападаючого удару через понижену сітку (м'яч для удару підкидає сам гравець).
6. Нападаючий удар із зони 4 після передачі (тренера) із зони 3.
7. Верхня пряма подача через сітку і нижня передача біля стінки, вправу виконують одночасно. Один гравець подає, другий працює біля стінки.
8. Змагання на точність виконання подачі м'яча підгрупами. Подачу виконують після свистка, дотримуючись правил.
Заключна частина (5 хв). Ходьба, вправи на розслаблення, повороти і рухи. Підведення підсумків занять.

Заняття 7.

Завдання: вдосконалення прямого нападаючого удару, навчити верхньої передачі м'яча за голову та прийому м'яча знизу з подачі і нападаючого удару.
Підготовча частина (10 хв). Організаційний момент, пояснення завдання. Ходьба, біг. Рухлива гра «Квачі з хаткою». Вправи для розслаблення в русі. Ходьба з виконанням завдання: підстрибування (по черзі) на одній нозі, а друга йде вперед, назад, в сторону; стрибки на двох ногах (в момент стрибка ноги розвести в сторони; одну вперед, другу назад).
Основна частина (60 хв). 1. Верхня передача м'яча після переміщення.
Тренер (інструктор) стоїть у зоні 2 й передає м'яч гравцю зони 1, гравець зони 1 повертає м'яч і переміщується для передачі м'яча, який спрямований із зони 4, повертає м'яч ведучому в зоні 4, а сам вертається в свою колону.
2. Гравці шикуються в три шеренги. Передача м'яча за голову від середнього гравця крайньому.
Гравець 1 високо передає м'яч гравцеві 3, який через голову спрямовує м'яч гравцеві 2. Гравець 2 повертає м'яч гравцеві 1.
3. Нападаючий удар із зон 4 і 2 з передачі з зони 3. Після удару гравець повертається в кінець своєї колони, обов'язково прийнявши м'яч з протилежної сторони.
4. Прийом м'яча знизу біля стінки. Завдання: дати м'ячу впасти на підлогу і після відскоку виконати нижню передачу на стінку.
5. Прийом м'яча знизу від тренера (інструктора). Гравці стоять у колонах в зоні 1. Тренер в зоні 4 виконує удар (подачу або нападаючий удар) на гравця в зону 1. Гравець (по черзі) приймає 1—2 м'ячі і повертається у свою колону. Передачу виконують високо і спрямовують у зону нападу.
6. Двостороння гра: виконання прямого нападаючого удару, прийому м'яча знизу.
Заключна частина (5 хв). Ходьба, вправи на розслаблення. Підведення підсумків заняття.

Заняття 8. Завдання: сприяти розвиткові швидкісно-силових якостей; вдосконалення навичок прийому м'яча зверху і знизу з подачі: вдосконалення нападаючих ударів в тактичних комбінаціях в три торкання; навчити передачі в стрибку.
Підготовча частина (14 хв). Організаційний момент і пояснення завдання. Ходьба, вправи в русі і на місці.
Подолання смуги перешкод з завданням на окремих «станціях»: 1 — рівновага на гімнастичній лаві; 2 — стрибок через «коридор»; 3 — стрибок з імітацією блокування; 4 — десять присідань з випрямленням і вистрибуванням вгору; 5 — падіння вліво і вправо; 6 — серійні стрибки з торканням підвішеного м'яча; 7 — перекид вперед на гімнастичному маті; 8 — імітація нападаючого удару (3— 4 рази).
на майданчику. Цю вправу виконують 2—3 рази після 1 хв відпочинку. Завдання слід виконувати чітко.
Основна частина (73 хв). 1. Верхня передача в стрибку. Два гравці виконують передачу один одному в стрибку.
2. Те саме, одну передачу виконують в опорному положенні над собою, другу в стрибку — партнеру.
3. Вправа в четвірках: м'яч передають один раз прямо на гравця, другий раз — з поворотом по діагоналі. Після передачі гравці переміщуються в напрямку передачі м'яча.
4. Прийом м'яча з подачі. Гравець для виконання передачі знаходиться в зоні 3.
Подачу виконують 5—6 гравців. На протилежній стороні майданчика приймають м'яч і передають в зону 3. Гравець зони 3 виконує передачу через сітку на гравця, який виконав подачу.
5. Нападаючий удар з другої передачі в зонах 4 і 2 в тактичних комбінаціях: тренер (інструктор) передає м'яч у зону 6. Гравець зони 6 спрямовує першу передачу в зону 3. Із зони 3 виконують передачу для нападаючого удару в зону 4 або 2. Гравець зони 4 або 2 завершує нападаючий удар.
6. Двостороння гра: виконання тактичної комбінації в три торкання для нападаючого удару гравцем зони 3.
Заключна частина (3 хв). Ходьба, вправи на розслаблення. Підведення підсумків заняття.

Заняття 9. Завдання: сприяти розвиткові фізичних якостей, вдосконалення прямого нападаючого удару з зони 4 і 2, вдосконалення нижньої передачі м'яча двома руками.
Підготовча частина (20 хв). Організаційний момент, пояснення завдання. Вправи для рук, тулуба і ніг, на гімнастичній стіні, для загального розвитку.
Біг на місці, високо піднімаючи коліна.
Гра «квачі м'ячем в трійках». Завдання: крайні гравці передають м'яч один одному і намагаються «заквацати» м'ячем середнього гравця який активно вивертається від попадання. Для кожної трійки відведено прямолінійний майданчик (9X3 м). Через 2—3 хв середнього гравця міняють. Виграють гравці, в яких найменше попали м'ячем.
Основна частина (65 хв). 1. Групові вправи в передачах і прийомах м'яча верхнім і нижнім способом.
2. Прийом м'яча знизу в трійках. Гравець 1 виконує удар на гравця 2, який приймає м'яч і залишає його над собою, а гравець 3 повертає (передачею) м'яч гравцеві 1. Сила удару поступово збільшується.
на відстані 2—3 м од стінки і безперервно виконує передачу м'яча на стінку знизу двома руками. Висота передачі 2—3 м.
4. Нападаючий удар із зон 4 і 2. Передачу для нападаючого удару виконує кращий гравець або тренер (інструктор).
5. Двостороння гра: вдосконалення нападаючого удару ї прийому м'яча знизу, освоєння функцій гравців першої лінії й взаємодія гравців задньої лінії.
Заключна частина (5 хв). Ходьба, вправи на розслаблення, повороти і рухи, стрибки. Підведення підсумків заняття.

Заняття 10.
Завдання: сприяти розвиткові сили м'язів нижніх кінцівок, швидкості переміщення; вдосконалення верхньої передачі з тактичною спрямованістю, навчити блокування м'яча.

Підготовча частина (15 хв). Організаційний момент, пояснення завдання. Ходьба, прискорена ходьба, дріботливий біг, ходьба, вправи в русі і на місці. Ходьба і біг з перешиковуванням в коло. Передача набивного м'яча в русі з 2—3 ведучими.
Основна частина (66 хв). 1. Переміщення приставними кроками вздовж сітки (вправо і вліво) на відстані 40— 50 см один од одного.
2. Переміщення стрибками на блок за сигналом. Імітація блокування — винос рук над сіткою.
3. Блокування м'яча. Гравці стоять на лаві й тримають м'яч над сіткою.
З протилежної сторони сітки гравці переміщуються й виконують блокування.
4. Те саме, але за сигналом, м'яч відводять вліво і вправо. Блокуючі гравці стежать за м'ячем і переводять руки туди, де він знаходиться.
5. Гравець 1 виконує удар з власного підкидання. Гравець 2 блокує м'яч. Нападаючий удар виконують в півсили. Під час блокування слід руки переносити через сітку так, щоб не торкнутися її.
6. Верхня передача м'яча біля сітки з зони 2 в зону 4 і повернення його в зону 6.
7. Двостороння гра: виконання одиночного блокування (приділити увагу зіграності).
Заключна частина (8 хв). Ходьба, вправи на розслаблення. Підведення дідсумків заняття.

Заняття 11. Завдання: удосконалювати переміщення, блокування м'яча, навчити перебивання м'яча через сітку
ні гравцем задньої лінії.
Підготовча частина (10 хв). Організаційний момент, пояснення завдання. Ходьба, вправи в русі і на місці. Естафета з поворотами; проводиться із різних вихідних положень (сидячи, лежачи, спиною в напрямку бігу тощо). Обов'язково при поворотах торкнутися рукою підлоги.
Естафета з оббіганням м'яча «суперника». Під час перебіжок слід зупинитися, дати можливість перебігти тому гравцеві, який швидше почав перебігати перехрестя.
Основна частина (75 хв). 1. Гравці шикуються в шеренги, один з гравців підкидає й відбиває м'яч кулаком на партнера.
2. Відбивання кулаком м'яча, що підкинув партнер.
3. Гравці у колоні біля сітки в зонах 4 і 2, по черзі в стрибку виконують удар по м'ячу, який фіксують над сіткою.
4. Те саме, але кулаком через сітку відбивають м'яч, який підкидає тренер (інструктор).
5. Нападаючий удар із зони 4 проти одиночного блокування. Передача для удару виконується з зони 3. Першу передачу виконує гравець зони 6. Зміна місць за напрямком польоту м'яча. Із зони 6 в зону 3, із зони 3 в зону 4, із зони 4 в зону 6.
Головну увагу зосереджують на своєчасному блокуванні. Стрибок на блок виконується трохи пізніше стрибка на¬падаючого гравця.
6. Те саме, нападаючий удар із зони 2.
7. Взаємодія гравців у захисті при страхуванні гравцем задньої лінії. Сигнал свистком — гравець зони 4 виконує удар, гравці зони 3 і 2 ставлять блок; гравець зони 6 допомагає страхувати; гравець зони 4 відходить від сітки. Сигнал оплеском — гравець зони 2 виконує удар; гравці зони 4 і 3 ставлять блок; гравець зони 6 підтягується, а гравець зони 2 відходить од сітки. Вправу виконують 2—3 рази, потім гравці переходять на один номер.
8. Двостороння гра: виконання блокування і взаємодії в захисті.
Заключна частина (5 хв). Ходьба, вправи на розслаблення. Підведення підсумків заняття.

Заняття 12. Завдання: комплексний розвиток сили, швидкості, витривалості, рівноваги; вдосконалення передачі м'яча за голову; ознайомити з тактикою гри в нападі через гравця, який виходить з задньої лінії.
Підготовча частина (20 хв). Організаційний момент, пояснення завдання. Ходьба, вправи в русі і на місці.
ням на носках, п'ятках, в півприсіді, випадами.
Ходьба по колоді з підкиданням і ловлею набивного м'яча. На колоді в парах — кидки і ловля набивного м'яча; перекидання і ловля набивного м'яча. Під час вправи на колоді особливу увагу приділити страхуванню.
Основна частина (65 хв). 1. Передача мяча назад за голову в трійках біля сітки зі зміною місць: гравець зони 4 передає м'яч в зону 3, гравець зони 3 передає м'яч за го¬лову в зону 2. Гравець зони 2 повертає м'яч в зону 4. Переміщення гравців у напрямку польоту м'яча.
2. Прийом м'яча після нападаючого удару. Гравці перебувають у зонах 1, 6 і 5. Тренер (інструктор) послідовно виконує удари по м'ячу в різні зони. Гравці приймають м'яч і направляють його в зону 3.
Тренер (інструктор) стоїть на столі, м'ячі подають допоміжні гравці, сила удару збільшується поступово. М'яч приймають знизу. Через 5—7 хв зміна зон.
3. Ознайомлення з тактикою гри в нападі з другої передачі через гравця, який виходить із зони 1.
Гравці займають місця на майданчику з відтягнутим гравцем зони 6 від сітки. Гравець зони 5 підкидає м'яч над собою, а гравець зони 1 вибігає на передню лінію і одержує м'яч від гравця зони 5, передає його в зону 4, 3 або назад за голову в зону 2.
Нападаючі гравці зон 4, 3 або 2 спочатку ловлять м'яч в стрибку, а потім вправу виконують за допомогою нападаючого удару.
4. Двостороння гра: вдосконалення зіграності на передній і задній лініях, взаємодії гравців при завершенні атакуючих ударів з передачі гравця, який виходить з задньої лінії.
Заключна частина (5 хв). Ходьба, вправи на розслаблення. Підведення підсумків заняття.
При плануванні занять тренер враховує фізичну і технічну підготовку гравців, рівень засвоєння ними навчального матеріалу. Однак якщо одного заняття для засвоєння прийомів техніки і тактичних дій буде недостатньо, то цей матеріал слід повторити на наступному занятті.

Організація і методика проведення занять

Спрямованість тренувального заняття спортивної секції колективу фізичної культури визначається метою всього курсу навчання, а зміст занять — завданням, які за загальним планом навчання повинні бути розв'язані на даному етапі.

Завдання занять залежать від періоду навчального процесу.
Для зручності планування заняття умовно ділять на три частини: підготовчу, основну і заключну. Ці частини органічно пов'язані між собою, обумовлюють одна одну. Тренувальні заняття з волейболу тривають 90—120 хв.

У підготовчій частині (15—20 хв) тренер (інструктор) проводить початкову організаційну підготовку групи до занять — організаційний момент (збір, шикування), пояснює завдання і зміст заняття, проводить розминку і перешиковування для виконання загальнофізичних і спеціальних вправ.

У розминці використовують стройові вправи, гімнастичні вправи в русі і на місці, різні стрибки, біг, рухливі ігри, передачі м'яча тощо.

Основна частина (55—70 хв), головне завдання занять: навчання техніки подач, передач, нападаючих ударів, блокування, тактики індивідуальних і командних дій. Одночасно вирішується завдання підвищення загальної фізичної підготовки спортсменів на основі комплексу ГПО, виховання моральних і вольових якостей.

Засобами тренування можуть бути вправи з інших видів спорту, вправи з м'ячем, тренувальні двосторонні ігри.

Основну частину починають з вправ на передачі м'яча і закінчують рухливою або двосторонньою грою через сітку.

Час, відведений на гру, залежить від основного завдання. Він може бути мінімальним (25—30 хв) у першому році навчання і максимальним, якщо ставиться завдання вивчити нові й вдосконалити раніше освоєні командні тактичні дії.

Вправи з інших видів спорту в переважний більшість виконують на початку основної частини занять.

При проведенні двосторонньої гри (якщо група більше 12 чоловік) гравці, які не включені до складу команд виконують поставлені тренером (інструктором) додаткові завдання (спостерігають за діями гравців, виконують вправи для вдосконалення техніки тощо).

Заключна частина (5—10 хв). В заключній частині заняття здебільшого використовують ходьбу, вправи на розслаблення, рухливі ігри, що не вимагають великих зусиль, а також проводиться розбір заняття.

Ефективність занять залежить від організації й методики їх проведення.

Вправи з м'ячем при вивченні спільних прийомів гри проводяться відразу з усією групою.

Коли будуть укомплектовані команди, то вивчення прийомів техніки можна проводити індивідуально, по групах і командах.

Залежно від контингенту спортсменів, їх підготовки, стажу занять навантаження на тренуваннях поступово зростає.

Вправи з великим навантаженням слід чергувати з легкими вправами. Так, виконання других передач на місці чергується з виконанням перших передач після сильних ударів, швидкий біг — з ходьбою або спокійним бігом.

З підготовленими командами рекомендується проводити вправи з м'ячем та ігри зі змінною інтенсивністю.

До кожного заняття слід старанно готуватися. На основі робочого плану складається конспект заняття.

У конспекті відбиваються: основні завдання і спрямованість, загальна тривалість і тривалість окремих частин, точний перелік вправ і дозування, основні методичні зауваження, інвентар і обладнання, необхідне для занять.

Якщо спортсмени слабо підготовлені або недостатня кількість інвентаря та обладнання, то навчальну роботу проводять з усією групою одночасно. Якщо на спортивному майданчику вистачає місця, то групу можна розділити на підгрупи, які б виконували різні завдання.

Командна форма роботи застосовується, якщо склад команди укомплектований. Причому, вправи з техніки і тактики гри виконуються гравцями певного колективу. Це дає їм можливість краще оволодіти тактичними комбінаціями, пристосуватись до дій партнерів.

Для виправлення помилок, що допускають окремі спортсмени, і які не є характерними для всієї групи, слід проводити індивідуальні заняття.